Колоритні слова - перлинки. Пізнай себе (тест)
https://amazing-ukraine.com/piznai-sebe-chy-znaiete-vy-shcho-oznachaiut-kolorytni-ukrainski-slova-test/
Чи знаєте Ви українську поезію? Тест
Наскільки добре ви знаєте цитати відомих українців? Тест на перевірку
Крилаті вислови із давньогрецької міфології
1. Авгієві стайні.
В грецькій міфології Авгієві стайні — обширні стайні
Авгія, царя Еліди, які протягом багатьох років не прибиралися. Почищені вони
були в один день героєм
Гераклом (Геркулесом): він направив
через стайні річку, води якої і винесли весь гній. Міф цей вперше повідомлений
грецьким істориком Діодором сіцілійським (1 ст. до н.е.). Виниклий звідси вираз
«авгієві стайні» застосовується для позначення дуже брудного приміщення, а
також сильної занедбаності, засміченості, безладдя в справах, що вимагають великих зусиль для їх усунення. Крилатим він
став ще в старовині (Сенека, Сатира на смерть імператора Клавдія; Лукіан,
Олександр).
2. Антей.
В грецькій міфології Антей — гігант, син Посейдона (бога морів) і Геї (богині землі). В єдиноборстві він перемагав всіх своїх супротивників, оскільки черпав
нові сили, торкаючись до землі — своєї матері. Загинув в боротьбі з
Гераклом (Геркулесом), який підняв його на повітря, позбавивши можливості торкнутися до землі, і задушив його. Міф цей
переданий грецьким письменником Аполлодором (II ст. до н.е.) в «Бібліотеці» (2,
5, II). Образом Антея користуються, кажучи про силу, якою володіє людина, коли пов'язана з рідною землею,
рідним народом.
3. Аврора.
В римській міфології Аврора — богиня вранішньої зорі.
В образній і поетичній мові — синонім вранішньої
зорі. Вираз «розоперста Аврора» увійшов до літературної мови з поем Гомера.
4. Аргус.
В грецькій міфології Аргус — багатоокий велетень.
Ревнива богиня Гера приставила його вартовим до Іо, дочки аргоського царя, в
яку закохався Зевс. Не знаючий сну Аргус
охороняв Іо.
5. Нитка Аріадни
Вираз, що означає: дороговказна нитка, керівна думка,
спосіб, що допомагає вийти з скрутного положення, вирішити важке питання. Виникло
з грецьких міфів про афінського героя Тесея, що убив Мінотавра,
жахливого напівбика-напівлюдину. Афіняни
були зобов'язані на вимогу крітського царя Міноса щороку відправляти на
Кріт сім хлопців і сім дівчат на поживу Мінотавру, що мешкав в побудованому для
нього лабіринті, з якого ніхто не міг вийти. Здійснити небезпечний подвиг Тесею
допомогла дочка крітського царя Аріадна, що полюбила його. Таємно від батька вона дала йому
гострий меч і клубок ниток. Коли Тесея і
приречених на розтерзання хлопців і дівчат відвели в лабіринт, Тесей прив'язав
біля входу кінець нитки і пішов по заплутаних переходах, поступово розмотуючи
клубок. Убивши Мінотавра, Тесей по нитці знайшов зворотний шлях з лабіринту і
вивів звідти всіх приречених (Овідій, Метаморфози, 8, 172; Героїди, 10, 103).
6. Ахіллесова п'ята.
В грецькій міфології Ахіллес (Ахілл) — один з
найсильніших і хоробрих героїв; він оспіваний в «Іліаді» Гомера.
Післягомерівський міф, переданий римським письменником Гігіном, повідомляє, що
мати Ахіллеса, морська богиня Фетіда, щоб
зробити тіло сина невразливим, занурила його в священну річку Стікс; занурюючи, вона
тримала його за п'яту, якої не торкнулася вода, тому п'ята залишилася єдино вразливим місцем Ахіллеса, куди він і був смертельно поранений
стрілою Паріса. Виниклий звідси вираз «Ахіллесова (або Ахіллова) п'ята»
вживається в значенні: слабка сторона, вразливе місце чого-небудь.
7. Бочка Данаїд.
Данаїди в грецькій міфології — п'ятдесят дочок царя Лівії Даная, з яким ворогував його брат Єгипет, цар
Єгипту. П'ятдесят синів Єгипту, переслідуючи Даная, що тікав з Лівії в
Арголіду, вимусили утікача віддати їм в
дружини його п'ятдесяти дочок. В першу ж
шлюбну ніч Данаїди, на вимогу батька, убили своїх чоловіків. Тільки одна з них
зважилася не послухатися батька. За вчинений злочин сорок дев'ять Данаїд були
після своєї смерті засуджені богами вічно наповнювати водою бездонну бочку в підземному
царстві Аїда. Звідси виник вираз «бочки Данаїд», що вживається в значенні:
постійна безплідна праця, а також — вмістище, яке ніколи не може бути
наповнене. Міф про Данаїд вперше записаний римським письменником Гігіном (Байки, 168),
проте образ бездонної посудини зустрічається у стародавніх
греків раніше. Лукіан перший використував вираз «бочки Данаїд».
8. Століття Астреї.
В грецькій міфології Астрея — богиня справедливості. Час, коли вона знаходилася на землі, був щасливим, «золотим століттям». Вона покинула
землю в залізному столітті і з тих пір під ім'ям Діви сяє в сузір'ї Зодіаку.
Вираз «вік Астреї» вживається в значенні: щаслива пора.
9. Поклоніння Бахусу (Вакху).
Бахус (Вакх) — в
римській міфології — бог вина і
веселощів. У стародавніх римлян при жертвопринесеннях богам існував обряд узливання, що полягав у
виливанні вина з чаші на честь бога. Звідси виник жартівливий вираз «узливання
Бахусу», що вживається в значенні: пиятика. Ім'я цього давньоримського бога
вживається і в інших жартівливих виразах
про пияцтво: «поклонятися Бахусу», «служити Бахусу».
10.
Геркулес. Геркулесова праця (подвиг). Геркулесові
стовпи (стовби).
Геркулес (Геракл) — герой грецьких міфів («Іліада»,
14, 323; «Одіссея», II, 266), обдарований незвичайною фізичною силою; він вчинив дванадцять подвигів — убив жахливу
Лернейськую гідру, очистив стайні Авгія та ін. На протилежних берегах Європи і
Африки біля Гібралтарської
протоки він поставив «Геркулесові стовпи
(стовби)». Так в стародавньому світі називали скелі Гібралтарську і Джебель-Муса. Стовпи ці вважалися «краєм світу», далі за які немає шляху. Тому вираз «дійти до 'Геркулесових стовпів» став
вживатися в
значенні: дійти до межі чого-небудь, до крайньої крапки. Ім'я легендарного
грецького героя стало прозивним для людини, що володіє великою фізичною силою.
Вираз «Геркулесова праця, подвиг»
вживається, коли говорять про яку-небудь
справу, що вимагає незвичайних зусиль.
11. Геркулес на роздоріжжі.
Вираз виник з висловлювання грецького софіста Продіка
(V ст. до н.е.), відомого лише у викладі Ксенофонта «Спомину про Сократа», 2,
1, 21—33). В ньому Продік розказав
складену ним алегорію про хлопця
Геркулеса (Геракла), що сидів на роздоріжжі і роздумував про життєвий шлях,
який йому належало вибрати. До нього підійшли дві жінки: Зніженість, що
намалювала йому життя, повне задоволень і розкоші, і Чеснота, що вказала йому
важкий шлях до слави. Вираз «Геркулес на роздоріжжі» застосовується до людини,
що затрудняється у виборі між двома рішеннями.
12. Гідра.
В грецькій міфології
гідра — багатоголова змія, у якої, коли у неї відрубували одну голову,
знов виростали дві нових; вперше міф про неї переданий старогрецьким поетом Гесіодом
(VIII—VII ст. до н.е.) в «Теогонії». Переносно: ворожа сила, боротьба з якою
надзвичайно важка. Образ гідри широко застосовувався в парламентських мовах,
брошурах і газетах в епоху буржуазної французької революції XVIII в.; з'явилися вирази «гідра аристократії», «гідра
анархії» і ін. (Поль Лафар г, Твори, т.
III, М.— Л. 1931, з. 252). В російській літературі образ гідри з'являється також в XVIII в. Так,
наприклад, поет В. П. Петров (1736—1799) в посланні 1772 р. Р. Г. Орлову закликав його, маючи на увазі учасників
«чумного бунту» в Москві:
Пронзи сих гидр, Орлов, то звание твое...
Перекарай, окуй и ноги им и руки
И пригвозди к горам для вящей дерзким муки.
В реакційних кругах було поширено вираз «гідра
революції»; в кругах революційних — «гідра контрреволюції».
13. Гіменей. Узи [ланцюги] Гіменея.
В Стародавній Греції слово «Гіменей» означало і
весільну пісню, і божество браку, освяченого релігією і законом, на відміну від Ероса, бога
вільної любові. Іносказання «Гіменей», «Узи Гіменея» — брак, шлюб.
14.
Дамоклів
меч.
Вираз виник із
старогрецького переказу, розказаного Ціцероном в творі «Тускуланські бесіди».
Дамокл, один з наближених сіракузського
тирана Діонісия Старшого (432— 367 рр. До
н.е.), став заздрісно говорити про нього як про найщасливішого з людей.
Діонісий, щоб проучити заздрісника, посадив його на своє місце. Під час бенкету
Дамокл побачив, що над його головою висить на кінському волосі гострий меч.
Діонісий пояснив, що це — емблема тих небезпек, яким він, як володар, постійно
піддається, не дивлячись на уявне
щасливе життя. Звідси вираз «дамокловий меч» набув значення навислої,
загрожуючої небезпеки.
15. Дари данайців. Троянський кінь.
Вираз
вживається в значенні: підступні дари,
несучі з собою загибель для тих, хто їх одержує. Виникло з грецьких
оповідей про Троянську війну. Данайці,
після тривалої і безуспішної облоги
Трої, вдалися до хитрості: вони спорудили величезного дерев'яного коня,
залишили його біля стін Трої, а самі зробили вигляд, що відпливають від берега Трої. Жрець Лаокоон,
побачивши цього коня і знаючи хитрощі данайців, вигукнув: «що б це не було, я
боюся данайців, навіть дари приносячих!» Але Троя, не слухаючи застережень Лаокоона і пророка Кассандри, втягнула коня в місто. Вночі данайці, що сховалися
усередині коня, вийшли, перебили варту, відкрили міські ворота, впустили
товаришів, що повернулися на кораблях, і таким чином оволоділи Троєю («Одіссея» Гомера,
8, 493 і ст.; «Енеїда» Вергилія, 2,
15и сл.). Полувірш Вергилія «Боюся
данайців, навіть дари приносячих»,
цитоване часто по-латині («Timeo Danaos et dona
ferentes»), увійшло до приказки.
Звідси ж виник вираз «троянський кінь», що вживається в значенні: таємний,
підступний задум.
16. Дволикий Янус.
В римській
міфології Янус — бог часу, а також всякого початку і кінця, входів і
виходів
(janua — двері) — зображався з
двома лицями, повернутими в протилежні сторони: молодятам — вперед, в майбутнє, старим — назад, в те, що
пройшло. Виниклий звідси вираз «дволикий
Янус» або просто «Янус» означає: лукава людина.
17. Золоте руно. Аргонавти.
В старогрецьких міфах
розказується, що герой Язон відправився до Колхіди (східне побережжя Чорного моря)
здобувати золоте руно (золоту шерсть барана), яке охороняли дракон і бики, що вивергали з пащі полум'я.
Язон побудував корабель «Арго» (швидкий), на ім'я якого учасники цього, за
переказами першого, дальнього плавання старовини були названі аргонавтами. За
допомогою чарівниці Медєї Язон,
подолавши всі перешкоди, благополучно заволодів золотим руном. Першим, хто висловив цей міф, був поет Піндар (518—442
рр. до н. э.). Золотим руном називають золото, багатство, яким прагнуть оволодіти;
аргонавтами —
сміливих мореплавців, шукачів пригод.
18. Кассандра.
По Гомеру
(«Іліада», 13, 365), Кассандра—дочка
троянського царя Пріама. Аполлон
наділював її даром прорікання. Але коли вона відкинула його любов, він вселив
всім недовіру до її пророцтв, хоча вони
завжди збувалися. Так, вона марно попереджала Трою, що дерев'яний кінь, якого вони внесли
в місто, принесе їм загибель (Вергилій
і, Енеїда, 2, 246) (див. Дари данайців). Ім'я Кассандри стало прозивним ім'ям
людини, яка застерігає про
небезпеку, але якій не вірять.
19. Кастор і Поллукс.
В грецькій міфології Кастор і Полідевк (римське Поллукс) — сини Зевса і Лєди, близнята. В «Одіссеї» (II, 298) про них мовиться як про
дітей Леди і Тіндарея, сина спартанського царя. За іншою версією міфу, батько Кастора — Тіндарей, а батько Поллукса — Зевс,
тому перший,
народжений від смертного, смертний, а
другий — безсмертний. Коли Кастор був убитий, Поллукс став благати Зевса, щоб
він дав можливість померти і йому. Але Зевс запропонував йому на вибір: або вічно перебувати на Олімпі
без брата, або разом з братом провести один день на Олімпі, інший — в
Аїді. Поллукс вибрав останнє. Їх
імена стали синонімом двох нерозлучних друзів.
20.
Лєта.
Канути в лєту.
В грецькій міфології
Лєта — річка забуття в Аїді,
підземному царстві; душі померлих після прибуття в підземне царство пили з неї воду і забували
все своє минуле життя (Гесиод, Теогонія; Вергилій, Енеїда, 6). Назва річки
стала символом забуття; виниклий звідси вираз „канути в лєту” вживається в значенні:
назавжди зникнути, бути забутим.
21.
Марс.
Син Марса. Марсове поле.
В римській міфології
Марс — бог війни. Переносно: військова, войовничо налаштована людина. В
цьому ж значенні вживається вираз «син Марса»;
вираз «Марсове поле» в значенні:
поле битви. Так само в стародавньому Римі
називалася одна з частин міста на лівому березі Тібру, призначена для військових і гімнастичних вправ. В Парижі ця назва носить площу в західній частині міста, що служила спочатку
для військових парадів. В Петербурзі так називалася площа між Літнім садом і казармами лейб-гвардії Павлівського
полку, на якій при Миколі I і пізніше проводилися великі військові паради.
22. Між Сціллою і Харібдой.
По оповідях
стародавніх греків, на прибережних скелях по обидві сторони Мессинської протоки мешкали два чудовиська:
Сцілла і Харібда, поглинаючі мореплавців. Сцілла
...без угаву гавкає
Виском пронизливим, виску щеняти молодого
подібним
Всю оповістила околицю чудовисько. До неї
наближатися
Жахливо
не людям одним, але і самим безсмертним...
Мимо неї
жоден мореплавець не міг неушкоджено
Легко пройти кораблем: всі зубасті пащі
роззявивши
Разом вона по шестеро людей з корабля
викрадає...
Близько побачиш іншу скелю...
Жахливо
все море під тою скелею хвилює Харібда
Три рази на день поглинаючи і три рази на день
вивергаючи
Чорну вологу. Не смій наближатися, коли
поглинає:
Сам Посейдон від погибелі вірної тоді не
позбавить...
(«Одіссея» Гомера, 12, 85—124.
Переклад В. А. Жуковського.)
Виниклий звідси
вираз «між Сціллою і Харібдою» вживається в значенні: виявитися
між двома ворожими силами, в положенні, коли загрожує небезпека і з того і з
другого боку.
23. Мінерва (Паллада), що вийшла з голови Юпітера (Зевса).
Мінерва — в
римській міфології богиня мудрості, покровителька наук і мистецтв, ототожнювана з грецькою богинею
Афін - Палладою, яка, згідно міфам,
народилася з голови Юпітера (грецька його паралель — Зевс), вийшовши звідти у всеозброєнні — в латах,
шоломі, з мечем в руці. Тому, коли говорять про кого- або про що-небудь, що нібито з'явилося
відразу цілком закінченим, появу цю порівнюють з Мінервою, що вийшла з голови Юпітера, або з Палладою, що
вийшла з голови Зевса (Гесіод, Теогонія; Піндар, Олімпійські
оди, 7, 35).
24.
Морфей.
Обійми Морфея.
В грецькій міфології Морфей - син
бога Геліоса, крилатий бог сновидінь. Ім'я його - синонім сну.
25. Муки Тантала.
В грецькій міфології Тантал, цар Фрігії (названий
також царем
Лідії), був улюбленцем богів, які часто запрошували його на свої бенкети.
Але, загордившись своїм положенням, він образив богів, за що і був жорстоко
покараний. По Гомеру («Одіссея», II, 582—592), покарання його полягало в тому,
що, скинутий в Тартари (пекло), він вічно відчуває нестерпні муки спраги і голоду: він
стоїть по горло у воді, але вода
відступає від нього,
як тільки він нахилить голову, щоб напитися; над ним нависли гілки з розкішними
плодами, але, як тільки він протягує до них руки, гілки відхиляються. Звідси і
виник вираз «муки Тантала», що має значення: нестерпимі муки внаслідок
неможливості досягти бажаної мети, не дивлячись на її близькість.
26.
Нарцис.
В грецькій міфології — красивий
хлопець, син річкового бога
Кефіса і німфи Лейріопи. Одного разу Нарцис, ніколи нікого не люблячий, нахилився над струмком і, побачивши в ньому
своє обличчя, закохався в самого себе і помер від туги. Тіло його звернулося в
квітку (Овідій, Метаморфози, 3, 339—510). Ім'я його стало прозивним для
людини, що милується собою, самозакоханого. М. Е. Салтиков-Щедрін називав Нарцисами сучасних йому ліберальних базік, закоханих у власне красномовство, тих «сіячів
прогресу», які з нікчемних приводів сперечалися з урядовою бюрократією,
прикриваючи базіканням про «святу справу», «світле майбутнє» і т.п. свої
особисті інтереси («новий Нарцис, або Закоханий в себе».
27. Починати з яєць Леди.
В грецькій міфології Леда — дочка Фестія, пануючого в Етолії, вразила своєю красою Зевса, який
з'явився до неї в образі лебедя. Плодом їх союзу була Олена («Іліада», 3, 426;
«Одіссея», II, 298). По пізнішому
варіанту цього міфу, Олена народилася з
одного яйця Леди, а брати її, близнята Кастор і Поллукс — з іншого
(Овідій, Героїди, 17, 55; Горацій, Сатири, 2, 1, 26). Вийшовши згодом
заміж за Менелая, Олена була викрадена Парісом і виявилася, таким чином, винуватицею
походу греків на Трою. Вираз «починати з яєць Леди» сходить до
Горація (65—8 рр. до н. э.), який («про мистецтво поезії»)
вихваляє Гомера за те, що він своє оповідання про троянську війну починає не ab ovo — не
від яйця (розуміючи під цим міф про Леду), не із самого початку, а відразу вводить
слухача in mіdias res — в середину речей, в саму істоту справи. Слід до цього додати, що вираз «ab ovo» у римлян був розмовним. В повному вигляді: «ab ovo usque ad
mala» — від початку до кінця;
буквально: від яйця до фруктів (римський обід починався з яєць і закінчувався
фруктами).
28.
Нектар
і амврозія.
В грецькій міфології нектар - напій,
амврозія (амброзія) - їжа богів, що дає їм безсмертя (“Одіссея”, 5, 91-94).
Переносно: надзвичайно смачний напій, вишукане блюдо; вища насолода.
29. Олімп. Олімпійці. Олімпійське блаженство, велич, спокій.
Олімп — гора в
Греції, де, як розказується в грецьких міфах,
мешкали боги (Гомер, Іліада, 8,
456). У пізніших письменників (Софокл, Арістотель, Вергилій) Олімп — небесне житло,
де живуть боги. Олімпійці — безсмертні боги; переносно — люди, що завжди
зберігають величну
урочистість зовнішнього вигляду і незворушний
спокій духу; так само називають людей зарозумілих, неприступних. Звідси
виник ряд виразів: «літературний Олімп», «музичний Олімп» — група визнаних
поетів, письменників, музикантів. Іноді вирази ці вживаються
іронічно, жартівливо. «Олімпійське блаженство» — вищий ступінь
блаженства; «олімпійська велич» — урочистість в манерах, у всьому вигляді;
«олімпійський спокій»
— незворушне нічим спокій.
30. Панічний страх.
Вираз
вживається в значенні: несвідомий, раптовий, сильний страх, що охоплює безліч людей, що
викликає сум'яття. Виникло з грецьких міфів
про Пана, бога лісів і полів. Згідно міфів,
Пан наводить раптовий і
несвідомий жах на людей, особливо на подорожніх в глухих і відокремлених
місцях, а також на війська, що кидаються від цього у втечу. Звідси ж виникло слово «паніка».
31. Парнас.
В грецькій міфології Парнас — гора у Фессалії,
місцеперебування Аполлона і муз. В переносному значенні: сукупність поетів,
поезія якого-небудь народу. «Парнаські сестри» — музи.
32. Пегас.
В грецькій міфології — крилатий кінь Зевса; під ударом
його копита на горі Гелікон утворилося джерело Іпокрена, що надихає поетів (Гесиод, Теогонія; Овідій, Метаморфози, 5). Символ поетичного натхнення.
33. Пігмаліон і Галатея.
В старогрецькому міфі про прославленого творця
Пігмаліона розказується, що він відкрито виражав своє презирство до жінок. Розгнівана
цим богиня Афродіта примусила його закохатися в статую молодої дівчини Галатеї, ним же самим створену, і прирекла
його на муки нерозділеного кохання. Пристрасть Пігмаліона виявилася, проте,
настільки сильною, що вдихнула життя в статую. Жива Галатея стала його
дружиною. На основі цього міфу Пігмаліоном переносно стали називати людину, яка силою свого
відчуття, спрямованістю своєї волі сприяє переродженню іншого (див., наприклад, п'єсу
Бернарда Шоу «Пігмаліон»), а також закоханого, що зустрічає холодну байдужість
улюбленої жінки.
34. Прометей. Прометеєвий вогонь.
Прометей в
грецькій міфології — один з титанів; він
викрав з неба вогонь і навчив людей користуватися ним, чим підірвав віру в
могутність богів. За це розгніваний Зевс повелів Гефесту (богу вогню і ковальського мистецтва)
прикувати Прометея до скелі. Орел, що
щодня прилітав, терзав печінку прикованого титана (Гесиод, Теогонія; Есхил, Скутий
Прометей). Виниклий на основі цього міфу вираз «прометеєвий вогонь» вживається в значенні: священний вогонь, що горить в душі людини, непогасне
прагнення до досягнення високих цілей
в науці, мистецтві, суспільній роботі. Образ Прометея є символом людської гідності, величі.
35. Робота Пенелопи.
Вираз виник з «Одіссеї» Гомера (2, 94—109). Пенелопа, жінка Одіссея,
протягом багаторічної розлуки з ним залишалася вірною йому, не дивлячись на
домагання наречених. Вона сказала, що
відкладає новий брак до того дня, коли
вона кінчить ткати надгробний саван для свого свекра, старика Лаерта. Цілий
день вона проводила за тканням, а вночі
все, що наткала за день, розпускала і знову приймалася за роботу. Вираз
вживається в значенні: вірність дружини;
нескінченна робота.
36. Сфінкс. Загадка сфінкса.
В грецькій міфології Сфінкс — чудовисько з лицем і грудьми жінки,
тулубом лева і крилами птаха, що мешкало на скелі біля Фів. Сфінкс підстерігав подорожніх і задавав їм загадки. Тих, хто не зумів розгадати їх, він вбивав. Коли ж фівський цар
Едіп розгадав задані йому загадки, чудовисько позбавило себе життя (Гесіод,
Теогонія). Звідси слово «сфінкс» набуло значення: що-небудь незрозуміле, загадкове;
«загадка сфінкса» — що-небудь
нерозв'язне.
37. Сізіфова праця. Сізіфова робота.
Вираз
вживається в значенні: важка,
нескінченна і безплідна робота.
Виник з
грецької міфології. Цар Корінфа Сизіф за
образу богів був присуджений Зевсом
до вічної муки в Аїді: він повинен був закочувати на гору величезний камінь,
який, досягнувши вершини, знову скочувався вниз. Вперше
вираз «сізіфів труд» зустрічається
в елегії (2, 17) римського поета Пропорція (1 в. до н. э.)
38. Титани.
В грецькій міфології — діти Урану (небо) і Геї
(землі), повсталі проти богів-олімпійців, за що були скинуті в Тартари (Гесіод, Теогонія). Переносно титани — люди, відмінні силою, велетенською потужністю розуму, генії; титанічний — величезний,
грандіозний.
39. Філемон і Бавкида.
В старогрецькій оповіді, обробленій Овідієм
(Метаморфози, 8, 610 і їв.),— скромне
старе подружжя, яке привітно прийняло у себе Юпітера і Меркурія, що прийшов до них
в образі стомлених подорожніх. Коли боги, розгнівані тим, що решта
жителів цієї
місцевості не надала їм гостинності,
затопили їх, хатина Філемона і Бавкіди, що залишилася неушкодженою, була
обернута в храм, а подружжя стали жерцями. По їх бажанню вони померли одночасно, — боги
обернули Філемона в дуб, Бавкіду — в липу. Звідси Філемон і Бавкіда стали синонімом
нерозлучної пари
старого подружжя.
40. Фортуна. Колесо Фортуни.
Фортуна — в римській міфології богиня сліпого випадку,
щастя і нещастя. Вона зображалася з пов'язкою на очах, що
стоїть на кулі або колесі і тримаючи в
одній руці колесо, а в іншій — ріг достатку. Колесо указувало на те, що фортуна
управляє долею людини, ріг достатку — на благополуччя, достаток, який вона може
подарувати, а куля або колесо підкреслювали її постійну мінливість. Ім'я її і вираз «колесо Фортуни» вживається в значенні: випадок, сліпе щастя.
41. Фурія.
В римській міфології — кожна з трьох богинь помсти (в
греч. міф.—еринії). Есхіл, який вивів ериній
на сцену, зобразив їх огидними старими
із зміями замість волосся, з налитими кров'ю очима, з висунутими язиками
і вискаленими зубами. Символ помсти, переносно — злобна розлючена
жінка.
42. Химера.
В грецькій міфології — огнедишне чудовисько, описуване різно. Гомер в «Іліаді» (6, 180) повідомляє,
що воно має голову лева, тулуб кози і хвіст дракона. Гесіод в «Теогонії» стверджує, що химера має три голови (лева,
кози, дракона). Отже, химера – це щось
нереальне, плід уяви.
43. Цербер.
В грецькій міфології трьохголовий пес, що охороняє
вхід в підземне царство (Аїд). Про нього
вперше розказано в «Теогонії» старогрецького поета Гесіода. Говорить про
неї Вергилій («Енеїда», 6) і ін. Звідси
слово «цербер» (латинська форма; греч. Кербер) вживається переносно в значенні:
лютий, пильний вартовий, а також — злий собака.
44. Цирцея.
Цирцея (латинська форма; греч. Кирці) — по Гомеру,
підступна чарівниця. В
«Одіссеї» (10, 337—501) розказується, як за допомогою чарівного напою вона перетворила супутників
Одіссея в свиней. Одіссей, якому Гермес
дав магічну рослину, переміг її чари, і вона запропонувала йому розділити її
любов. Примусивши Цирцею присягнутися в тому, що вона не замишляє нічого поганого проти нього і поверне
людський вигляд його супутникам, Одіссей
пристав на її пропозицію.
Ім'я її стало синонімом небезпечної красуні, підступної спокусниці.
45. Яблуко розбрату.
Вираз цей в
значенні: предмет, причина суперечки, ворожнечі, вперше вжив римський історик Юстін (II ст. н.е.). Основано воно на грецькому
міфі. Богиня розбрату Еріда покотила між гостями на весільному бенкеті золоте
яблуко з написом: «прекрасній». В числі гостей були богині Гера, Афіна і Афродіта, які засперечалися про те, кому з них слід одержати
яблуко. Суперечку їх вирішив Паріс, син
троянського царя Пріама, присудивши яблуко Афродіті. В подяку Афродіта допомогла Парісу викрасти Олену, дружину
спартанського царя Менелая, через що відбулася троянська війна.
46. Ящик Пандори.
Вираз, що має значення: джерело нещасть, великих бід. Виникло
з поеми грецького поета Гесіода «Праці і дні», в якій розказується, що колись
люди жили, не знаючи ніяких нещасть,
хвороб і старості, поки Прометей не викрав у богів вогонь; за це розгніваний Зевс прислав на землю
красиву жінку — Пандору. Вона одержала
від Зевса скриньку, в якій були замкнуті всі людські нещастя. Підбурювана цікавістю,
Пандора відкрила скриньку і розсипала всі нещастя.
47. Десята муза.
Антична
міфологія налічувала дев'ять муз (богинь — покровительок наук і
мистецтв). Старогрецький поет Гесіод в «Теогонії» («Родовід богів», 77) вперше
в джерелах, що дійшли до нас, називає їх імена. Розмежування областей наук і
мистецтв (лірична поезія, історія, комедія, трагедія, танці, любовна поезія, гімни, астрономія і епос) і
закріплення їх за певними музами було
проведено в більш пізню епоху (III — I ст.
до н.е.).
Виразом «десята муза» позначають яку-небудь область
мистецтва, переважно нову, виниклу і що
не увійшла до
канонічного списку: в XVIII ст. так називали критику, в середині XIX ст. в Німеччині — театр-вар'єте, у наш час —
кіно, радіо, телебачення і т.д.
48. Золотий дощ.
Цей образ виник з грецького міфу про Зевса, який,
зачарувавшись красою Данаї, дочки аргоського
царя Акрісія, з'явився до неї у вигляді золотого дощу, після чого у неї
народився син Персей.
Даная, що обсипається дощем золотих монет,
зображена на картинах багатьох художників епохи Відродження
(Тіциан, Корреджо, ван-Дейк і ін.).
Вираз вживається в значенні: великі гроші.
Переносно «золотим дощем» називають без
праці здобуте багатство.
49. Циклопи. Циклопічні споруди.
В грецькій міфології одноокі велетні-ковалі. Стародавній
грецький поет Гесіод (8—7 ст. до н.е.) в
«Теогонії» («Родовід богів») розказує, що вони виковували для Зевса
блискавки і громові стріли. По Гомеру («Одіссея», 9, 475) — одноокі силачі,
велетні, людоїди, жорстокі і грубі, живуть в печерах на вершинах
гір, і займаються скотарством.
Циклопам приписувалося будівництво гігантських споруд. Звідси «циклоп»
вживається в значенні одноокий, а також коваль. «Циклопічна споруда» —
величезна споруда.
Немає коментарів:
Дописати коментар